В своїй практиці психолога я використовую наступні методики

Це терапевтичний підхід, який використовує різноманітні методи, принципи та філософії для створення лікувальної програми, яка задовольняє унікальні потреби пацієнта. Замість того, щоб дотримуватися певної школи терапії, еклектичні терапевти використовують методи всіх шкіл для лікування пацієнтів, обираючи із відомих їм методів ті елементи, які вони вважають найбільш придатними з урахуванням особистості даного клієнта і його конкретних симптомів. Таким чином терапія абсолютно індивідуальна і максимально направлена на досягнення позитивного результату у найкоротші строки.
Еклектичний підхід набув поширення у 1970-х роках, до цього психологи зазвичай ототожнювали себе з ранніми школами, такими як фрейдистська та адлерівська психологія. Новий підхід виявився більш ефективним, продуктивним і дієвим.

Це комплекс методів лікування психічних розладів, які дотримуються відносно стандартизованих протоколів і часто оцінюють прогрес пацієнта протягом усього процесу терапії.
Головною особливістю КПТ є те, що вона спрямована на подолання труднощів пацієнта «тут і зараз» за допомогою практичних вправ, орієнтованих на спостережувані симптоми, що проявляються через поведінку. Робота психолога в такій терапії спрямована на втручання в психічні процеси, також відомі як когнітивні процеси, свідомі чи несвідомі, які, як вважається, лежать в основі емоцій та їх розладів.
Це активний вид психотерапії. Вона допомагає нам краще зрозуміти, як ми мислимо, віднайти та усвідомити неточні чи негативні інтерпретації, оцінки різних життєвих обставин та провести зміни в поведінці, аби більш об'єктивно подивитися на складні ситуації та реагувати на них ефективніше.

Це підхід в психотерапії, створений Альбертом Еллісом у 1955 році. Згідно з його досліджень головною причиною психічних розладів є помилкові, ірраціональні когнітивні установки (переконання, вірування, ідеї, припущення і т. ін.), а не в минулий досвід індивіда. Тому цей метод спрямований на вивчення та коригування ірраціональних переконань, які часто лежать в основі емоційних та поведінкових проблем. Емоції, які продукує людина в певних обставинах та при певних, не є наслідком цих подій чи обставин, а отже, необхідно переосмислити свій спосіб мислення для досягнення емоційного благополуччя, в чому й допомагає психолог, застосовуючи раціонально-емоційно-поведінкову терапію.

Це галузь психологічної науки, яка знаходиться на перетині психології, медицини (нейрохірургії та неврології) і фізіології. Вона вивчає мозкові механізми вищих психічних функцій на основі локальних уражень головного мозку.

Це підхід до міжособистісного спілкування, розвитку особистості та психотерапії. НЛП було розроблено в 1970-х роках американцями Джоном Гріндером та Річардом Бендлером. В основі НЛП є твердження, що існує зв'язок між неврологічними процесами (нейро-), мовою (лінгвістичним) та шаблонами поведінки (програмування), і є можливість впливати на них спеціальними техніками для досягнення бажаних цілей.

Це наука, яка вивчає статеве життя людини, як сукупність її тілесних, психічних і соціальних процесів. Вона досліджує всі прояви сексуальності людини, включаючи спроби охарактеризувати сексуальність, а також вивчення мінливості сексуальних практик.
Сексологія використовує методи ряду суміжних дисциплін: біології, медицини, психології, статистики, епідеміології, педагогіки, соціології, антропології, а іноді і криміналістики. Вона вивчає розвиток сексуальності і розвиток сексуального контакту, включаючи техніку статевих зносин і розлади статевої сфери. Сексологія не вимагає певної поведінки, а досліджує певні аспекти реальності. Сексолог не наказує, яка поведінка пацієнта буде доречною, етичною чи моральною, а допомагає йому віднайти власний емоційний та фізіологічний баланс, при якому його особисте життя стає гармонійним та безпечним.